Вторгнення Росії в Україну і, як наслідок, війна в рідній країні мають значний вплив на психічне здоров’я не лише під час тривання конфлікту, а й після його завершення. Науковці застерігають: воєнна травма може також передаватися майбутнім поколінням.
Устатті, опублікованій в журналі „Nature Human Behavior”, дослідники з Інституту експериментальної біології ім. Марцелі Ненцького Польської академії наук та Каліфорнійського державного університету застерігають від наслідків поняття «комплексної травми», з якою зараз живе українська нація. Сукупність драматичних переживань, таких як постійний страх перед втратою життя чи здоров’я, як свого так і близьких, загроза позбавлення волі, раптовий траур, розлука чи вимушена еміграція можуть спричинити накопичення фізичних і психічних розладів. Вони можуть призвести до нападів паніки, хронічної тривоги та депресії чи посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
«Російське вторгнення в Україну пов’язане з новим зіткненням з травматичним досвідом, який вже раніше,під час анексії Криму в 2014 році, був причиною великого занепокоєння та страху. Деякі люди припускають, що травма, спричинена війною, може торкнутися переважно солдатів, які активно воюють на фронті. Це величезна помилка, яка може стсти причиною ігнорування тривожних симптомів свого психічного здоров’я. Жертвами травматичного досвіду можуть бути мирні жителі, які вирішили залишитися в країні, а також ті, хто був змушений емігрувати, і навіть люди, які роками проживають за кордоном», – пояснює психолог Марта Вишневська, експерт Медичного центру CMP.
Варто додати, що хоча ми боремося з феноменом воєнної травми протягом сотень років, після Другої світової ніхто вичерпно не займався цим питанням. Лише в’єтнамська війна змусила американців розробити механізми, які дозволили б нормально функціонувати після війни.
Як розпізнати симптоми травми?
«Травма — це тип психологічного шоку з такими симптомами, як постійна тривога, переривчастий сон і кошмари, а також повторювані спогади. Також можуть бути важкі для переживання емоції, в т.ч. смуток, страх,злість, гнів, безпорадність, відчай або жаль. Також часто, переважно на початку, можуть спостерігатися такі симптоми, як: сплутаність свідомості, сумніви та шок. Люди, які безпосередньо постраждали від війни, можуть імпульсивно реагувати на звуки схожі на звуки військової операції – раптові сигнали тривоги, сирени чи вибухи. Однак ці симптоми не обов’язково повинні з’являтися лише в момент небезпеки, оскільки наш мозок влаштований таким чином, щоб забезпечити максимально можливу мобілізацію в момент небезпеки, тому ваш психічний стан слід контролювати навіть протягом кількох років після початку війни», – додає експерт.
Як боротися з воєнною травмою?
Трагедія українських громадян триває, і хоча все більше людей намагаються знайти спосіб нормально функціонувати в новій реальності, такі подразники, як фотографії різкого змісту чи тривожна інформація в ЗМІ, можуть стати тригером, який викликає тривогу та панічні атаки.
Збірку порад про те, як впоратися зі стримуванням емоцій у важку хвилину, розробили, зокрема, експерти Інституту когнітивного моделювання в Україні. Серед рекомендованих дій вони називають, наприклад, обмеження часу, проведеного в соціальних мережах, ретельний вибір медіа інформації, часті розмови з близькими та зосередження на позитиві.
«Однак варто пам’ятати, що для жертв війни – як прямих, так і непрямих – психологічна, психотерапевтична та/або психіатрична консультація має вирішальне значення. Досвідчений фахівець зможе діагностувати посттравматичні розлади та розпізнати хвилюючі симптоми, а при необхідності розпочати медикаментозне лікування. Найважливішими факторами, які важливі для досягнення балансу, є стосунки між пацієнтом і терапевтом і емпатія, а отже – відчуття безпеки в цих стосунках. Варто також пам’ятати, що людина, звертаючись до психолога чи психотерапевта, приходить за допомогою, яку отримує завдяки підтримці, розумінню та прийняттю своїх емоцій. Тож можна сказати, що вона вчиться навичок справлятися зі своїми емоціями та розуміти їх. Важливо також знати, що втеча або відмова від цих переживань є тимчасовим рішенням і що це так звані захисні механізми, які тимчасово захищають від травматичного досвіду – не кожен готовий пережити такі важкі, раптові емоції в даний момент. Усвідомлення цього дає змогу спостерігати за реакцією організму. Може виявитися, що через багато місяців або навіть років після події, яка спричинила травму, з’являються незвичайні симптоми, такі як тривога, обсесивно–компульсивна поведінка, напади паніки та депресія. І це не що інше, як емоції, які раніше були закриті і з часом шукають виходу з тіла, тому що їх потрібно пережити і викинути.
З початком війни медичний центр CMP активно долучився до допомоги громадянам України. Лікарі приймають пацієнтів з українським громадянством в закладах CMP та присутні в медичному пункті, організованому в Центрі гуманітарної допомоги PTAK.
