Наслідки війни трагічні для українського суспільства та економіки, але 2023 рік повинен стати початком відновлення. У другій половині 2023 року буде зафіксовано ріст ВВП. Головним викликом для розвитку України залишиться інфляція, що досягатиме 20%, а також державний борг, який перевищить 90% ВВП.
І
Зараз важко прогнозувати розвиток економічної ситуації в Україні на кілька наступних кварталів, а тим більше на кілька років. Адже прогнозування відбувається на підставі певного набору актуальних даних та очікувань щодо того, як складуться у майбутньому граничні умови, в яких функціонуватиме дана економіка. Тим часом, у випадку України є проблема навіть з даними, що описують нинішню ситуацію в економіці, а збір повних, актуальних даних і відповідне їх агрегування під час збройного конфлікту не видається можливим. Зокрема, потрібно було б вимірювати численні явища, яких у мирний час ніхто регулярно не перевіряє, а для функціонування української економіки у післявоєнний час вони будуть ключовими.
Маю на увазі хоча б комплексне вивчення обсягу знищень, не тільки інфраструктури, але передусім усіх виробничих можливостей підприємств та їх майна, а також майна громадян і людських ресурсів. Не знаючи граничних умов, в яких працюватиме українська економіка у 2023 році та наступних роках, прогнозувати важко. Ми не знаємо, скільки місяців, кварталів чи навіть років триватиме війна, якою буде кількість людських втрат, знищень інфраструктури та міграції людей. Не знаємо, якими будуть умови мирного договору. Не знаємо, наскільки українська економіка зможе розраховувати на зовнішню підтримку під час відбудови свого потенціалу – у якості грантів і кредитів, інвестицій великих фірм, чи можливих репарацій.
ІІ
Але, з іншого боку, світ не терпить порожнечі, і планування економічної діяльності все ж треба на чомусь заснувати. Економіка ж є і буде підставою існування України та її мешканців. У результаті на місці формальних прогнозів з’являються численні сценарії того, як можуть виглядати показники української економіки у майбутньому. Основою цих сценаріїв є приближення нинішнього стану і певні припущення щодо подій у майбутньому, хоча, звичайно, до них треба ставитись обережно, бо немає гарантії, що ті, навіть загальні припущення втіляться у життя. Зазвичай у цих припущеннях тезою є те, що воєнні дії, настільки інтенсивні як зараз, будуть тривати ще у першій половині 2023 року, а потім зупиняться. Внаслідок цього можна буде приступити до комплексного опису майнового стану України і початку відбудови економічного потенціалу з одного боку, а з другого – до нівелювання дуже некорисних для економіки процесів міграції (як за кордон, так і в всередині України).
Потреби в рамках відбудови вже сьогодні вилічуються в сотнях мільярдів доларів. І, без сумнівів, ці цифри і так є заниженими, бо йдеться про втрати майна, яке Україна та українці накопичували кілька десятиліть. Варто підкреслити, що тільки частина – це збитки громадської інфраструктури, а дуже великі потреби виникнуть у процесі відновлення власності фірм, необхідного для поновлення процесу виробництва товарів та послуг на довоєнному рівні. Також відбудова житлових будинків буде необхідна для нормального функціонування мешканців, які є тилом для виробництва промислової продукції. З іншого боку, відбудова країни, з погляду на створений попит, буде суттєво збільшувати ВВП України. Звичайно, в межах, визначених, з одного боку, доступними фінансами, а з другого – доступною пропозицією роботи, машин та іншої техніки. Слід відзначити, що добре запланований та реалізований процес буде мати величезне значення для швидкого оновлення та трансформації економіки України. Адже у більшості випадків витрати дозволять досягнути виробничих потужностей вищої якості або розміщених у більш перспективних галузях у порівнянні з їх станом перед війною.
ІІІ
Найрозповсюдженіші зараз сценарії для української економіки передбачають утримання стану зниження ВВП (у порівнянні року з роком) ще у І кварталі 2023 року. Після падіння на 15,1% у першому кварталі 2022 року, а також на 37,2% у другомукварталі 2022 року, очікується, що у ІV кварталі 2022 року падіння ВВП буде на рівні 35-40%. Прогнози також показують, що у І кварталі 2023 року українська економіка зменшиться на 15%.
У наступних кварталах очікується вже одноцифрове зростання. Але треба мати на увазі, що причиною Їхнього виникнення у більшості стане дуже низька порівняльна база. У випадку даних для повних літ прогнозується, що у 2022 році ВВП України буде нижче ніж рік тому на 33%, а у наступні два роки зросте на 7%. На подібному рівні мають теж бути зміни для рівня споживання у вищеназваних роках. Трохи інакше будуть представлятись зміни у інвестиціях, які за підсумками 2022 року впадуть на 50%, але збільшяться більш ніж на 10% у наступні два роки.
ІV
І це все, якщо говорити про найбільш розповсюджені сценарії. Прогнози Національної Торгової Палати виглядають на цьому тлі більш оптимістично. Вже у тому самому 2022 році бачимо не таке глибоке падіння ВВП України, а темп його зростання у наступні два роки буде, на нашу думку, більш виразним, тому що може становити навіть по 12–13% у 2023 та 2024 роках. Вважаємо, що більшим буде навіть зростання споживання завдяки припиненню частини негативних процесів міграції громадян України, але теж завдяки поверненню у більш нормальне русло способу життя великої частини мешканців країни. Потреби у швидкому відновленні виробництва та робочих місць зроблять більш динамічним темп зростання інвестицій. Варто зазначити, що частина видатків на відбудову чи ремонт житлового фонду теж буде класифікуватись як споживання (а не тільки як інвестиції), з погляду на види товарів та послуг, які будуть купуватись для цього.
Присвятимо два слова перспективам розвитку української економіки у середньотерміновому та довготерміновому розрізі. При довоєнному рівню розвитку можна було б очікувати типового середньотермінового темпу економічного зростання у проміжку 4-5%. Такий самий приріст ВВП закладається у великій частині сценаріїв розвитку. Але у той самий час, з погляду на дуже великі потреби у площині відбудови, реальний темп зростання протягом наступної декади може бути вищим ніж ці цифри на додаткові 1-2 пункти відсоткові. Ця різниця частково виникатиме теж через структуральні зміни і перехід до більш сучасної економіки, ніж була до війни.
Впевнено можна сказати, що війна та її наслідки суттєво відіб’ються на ринку праці. Рівень безробіття до війни був значно нижче 10% а у 2022 році (згідно з найчастіше розповсюджуваними сценаріями) може перевищити навіть 22%, щоб у наступні два роки все ще бути більшим ніж 15% і 13% відповідно. Але в оцінці НТП ці цифри повинні бути все ж більш сприятливими для України, якщо взяти під увагу очікуване нами більш швидке зростання економіки, а також певний дефіцит у пропозиції праці (міграція та відсутність можливості повернення частини людей у місця, де вони раніше жили).
Істотною проблемою для економіки залишиться інфляція. У 2022 та 2023 роках її середньорічний рівень буде складати близько 20%, а в 2024 році середньорічне зростання цін очікується на рівні 10%. Інфляція, звичайно, є і буде ефектом кількох факторів. Частково вона буде віддзеркаленням нинішніх тенденцій, що спостерігаються в економіках багатьох країн (ціни продуктів харчування та енергії, проблеми з запасами вибраних благ), але також особливої ситуації в українській економіці під час війни, величезних витрат держави, великого боргу, а також недостатньої пропозиції товарів та послуг, які виробляються у країні, що буде призводити до дефіциту у міжнародному обміні.
Кількість проблем бюджету є і буде величезною попри певні кошти, що надходять до бюджету України ззовні. Це є наслідком військових витрат, скорочення доходів, які продукувала економіка, а також великих програм підтримки для населення, скерованих у тому числі на зменшення зовнішньої міграції. Рівень дефіциту бюджету оцінюється в 20% бюджету у 2022 році і трохи менше у 2023 році. У наступні роки (з огляду на значні потреби у відбудові інфраструктури) важко буде знизити дефіцит бюджету значно нижче ніж 10% ВВП. Зростання дефіциту при одночасному зменшенню ВВП призведе до зростання боргу країни з нецілих 50% ВВП у 2021 році до майже 90% ВВП у 2022 році та 95% ВВП у 2023 році. Скорочення цієї заборгованості в наступних роках не буде значним, відповідно показник боргу залишиться на дуже високому рівні.
V
У такій макроекономічній ситуації складним є ведення монетарної політики. Потреба зменшення ризику та утримання певної передбачуваності у курсі валют схиляє Національний банк України до провадження обмежувальної монетарної політики. Банк сповістив про потребу утримання підвищеного рівня обмежень протягом ще багатьох наступних кварталів. Цікаво, що частина спостерігачів ринку схиляється до формулювання очікувань, що незважаючи ні на що, Національний банк України зможе дозволити собі більш швидке помякшення політики, ніж це виникає з його декларації. Після девальвації гривні влітку 2022 року і підвищенню процентних ставок, курс української валюти вдається стабілізувати. Очікування щодо майбутніх сценаріїв допускають ще чергову девальвацію гривні у 2023 році, а потім перехід до періоду гривневої фази.
VI
Для темпу розвитку та відбудови України після воєнної руйнації ключовими стануть заходи у напрямку створення безпечних та прозорих правил функціонування на українському ринку для закордонних та внутрішніх інвесторів. Під час відбудови, модернізації та розвитку виробничих потужностей найбільш важливими будуть тверді гарантії для приватного бізнесу, що зберігання капіталу на терені України несе за собою дуже малий ризик. Також буде важливим напрацювання корисних форм співробітництва українських суб’єктів з закордонними, як в межах виробництва продукції для внутрішнього ринку, так і скерованої на експорт. Звичайно, це буде вимагати численних зусиль у творенні та вдосконаленні законодавства, а також зміни підходу українських інвесторів та адміністрації на центральному рівні та на рівні самоврядування.
Величезним шансом для української економіки може стати також значне збільшення відкритості для закордонного капіталу – як на доходи з туризму, так і на підприємницьку співпрацю українських та закордонних фірм. Україна зараз стоїть перед рішенням чи дозволити присутність великої кількості закордонного капіталу і завдяки цьому потужно пришвидшити свій розвиток (так колись зробила Польща), або лишитись у своєрідній ізоляції та герметизації ринку (зберігаючи більший контроль над ним), але ціною значно нижчого темпу розвитку.
На Україну також чекає велика робота зі створення нових економічно-суспільних відносин в середині країни, зокрема між великим капіталом та населенням. При цьому важливо звернути увагу на відносини між працедавцями та працівниками (та розділення доданої вартості), а також між підприємцями та клієнтами (у межах встановлюваних цін на товари та послуги, а також маржи). Це обов’язкова умова щоб не тільки змінити, але хоча б затримати некорисні для України міграційні тенденції в останні роки. І без цієї умови буде важко запевнити Україні відповідні можливості для відбудови та розвитку.
